Бабин Яр - усесвітньо відомий, очевидно найбільш моторошинй, але не єдиний в Україні сивол Голокосту. Масові стратти людей за національною, естнічною, расовою, культурною, релігійною та класовою ознаками проводилися тоталітарними режимами у ХХ столітті по всій Україні. Розстріли у Бабиному Яру відбувалися майже щоденно понад два роки. За цей час було знищено майже все єврейське населення міста Київ.
Нині Бабин Яр - це відома у світі меморіальна локація. Такі місця мають бути застереженням для цивілізованого світу, нагадуванням які наслідки та небезпеку несуть ненависть, расизм, міжнаціональна ворожнеча та переслідування людей за етнічною, політичною, релігійною чи іншими ознаками.
На жаль, сьогодні ми на власні очі бачимо те, що у цивілізованому світі присутні тоталітарні, людиноненависнецькі, терористичні режими. Рашизм, сповідуючи ідеї нацизму, застосовує ті ж самі методи: масові страти, вбивства з особливою жорстокістю, фізичні та моральні тортури, спалювання тіл, з метою приховати злочии, викрадення і примусови вивезення людей, зокрема дітей.
Сьогодні ми боремося за мир! Ми пам'ятаємо біль втрати українців у Другій світовій війні, ми вшановуємо пам'ять тих, хто був знищений нациською машиною смерті. Для українців Бабин Яр - це рана, яка болить і сьогодні. «Дорога смерті», якою пройшли десятки тисяч людей 29 вересня, пролягала від Лук’янівської площі вулицею Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі – на Кагатну (нині – Сім’ї Хохлових), потім по Лагерній (нині – Дорогожицькій). Біля входу до Братського (Воїнського) кладовища відбирали гроші, коштовності, документи, наказували залишати речі й верхній одяг. У кінці Братського кладовища (нині – територія телевежі) люди повертали у прохід між огорожею та краєм яру. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». Людей змушували роздягатися догола, спускатися в яму і лягати долілиць, одні на одних, а вздовж рядів проходили німецькі поліцейські й стріляли в потилицю. До 18-ї години того дня встигли вбити майже 22 тисячі. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.
Світ має пам'ятати - геополітичний спокій, мир та безпека можливі тільки після повного знешкодження агресора та притягнення винних до відповідальності, так свого часу покарали нациських злочинців.
Ми ам'ятаємо! Вшануймо пам'ять тих, чиє життя забрали у Бабиному Яру!