6 жовтня 2021 року в Луганському обласному краєзнавчому музеї  відбулись заходи, присвячені роковинам трагічних подій у Бабиному Яру. У вшануванні  пам’яті жертв Голокосту в Україні взяла участь в.о. голови Старобільської районної державної адміністрації Світлана Загоровська. «Біль від трагедії Бабиного Яру до сьогодні озивається в серцях багатьох. Адже жертвами розстрілів стали тисячі громадян різних національностей: євреї, українці, роми та інші, – зазначила Світлана Іванівна, звертаючись до присутніх, – Ми не в змозі змінити хід історії, але ми можемо і повинні не забувати про загиблих. Адже поки ми їх пам’ятаємо, доти вони живуть у наших серцях».

Про масові розстріли кінця вересня 1941 р. у Бабиному Яру розповіла науковий співробітник Луганського обласного краєзнавчого музею Аліна Пантелеймонова, зазначивши, що ця трагедія є спільною для всіх, хто живе в Україні, вона не має національних ознак чи терміну давності. Вона нагадала присутнім, що на Луганщині також було єврейське населення, яке, за довоєнним переписом, нараховувало 19 тис. 949 осіб, але більшість євреїв встигла евакуюватися на схід перед приходом нацистів. Ті, що залишилися на окупованій території, зазнали масового знищення в рамках політики Голокосту. ЇЇ розповідь супроводжувалася презентацією «Бабин Яр – 80. Жива пам’ять». Наприкінці заходу присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання.

Історична довідка:

Бабин Яр – це місце пам’яті, яке стало відомим на весь світ символом нацистських злочинів проти цивільного населення під час Другої світової війни, символом Голокосту.

29–30 вересня 1941 року нацисти вбили тут майже 34 тисячі киян лише через те, що вони – євреї. Це було одним із найбільших масових вбивств цивільних, вчинене нацистами під час Другої світової війни.

Під час війни у Бабиному Яру вбивали та ховали не лише євреїв. Упродовж двох років німецької окупації тут розстрілювали і закопували цілі групи людей або окремих осіб, які також вважалися ворогами нацистів. Зокрема, за расовими та політичними мотивами нацисти вбивали також ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору. Починаючи з серпня 1943 року, заковані у кайдани в’язні Сирецького табору викопували та спалювали тіла розстріляних у Бабиному Яру.

Загальну кількість жертв оцінюють приблизно у 100 тисяч людей.